Як мають поводитися дорослі, щоб дитина не розчарувалася у святі, а навпаки - змогла ним насолодитися?

Виступ на святковому заході - відповідальна подія, напередодні якої діти часто бувають напруженими, розгубленими, надмірно збудженими, а інколи навіть наляканими. Оскільки святкові ранки, театреалізовані постановки в дитячих садках проводять доволі часто, музичний керівник має вміти налаштувати дітей на майбутній виступ перед великою кількістю глядачів, заряджати їх позитивними емоціями та впевненістю за допомогою відповідних психологічних прийомів. Важливим завданням є також формування у дорослих психологічної культури щодо взаємодії з дитиною під час підготовки та проведення свята.

Батькам варто пам'ятати про свою особливу роль під час підготовки до свята, в якому бере участь їхня дитина. Вони мають демонструвати дитині своє позитивне ставлення, упевненість і підтримку. Тому їм слід бути присутнім на кожному такому заході. Якщо мета батьків - виховати дитину, яка не боїться виступати на сцені, то не варто обмежувати її в спілкуванні. Нехай розмовляє з дітьми та дорослими, виступає під час сімейних посиденьок, у компанії друзів чи перед бабусями (звичайно, це має бути за власним бажанням, а не з примусу). Бажано підтримувати будь-яку ініціативу дитини.

Свято для дитини - це час приємних сюрпризів, довгоочікуваних подарунків, нових вражень і, відповідно, сильних емоційних переживань. Щоб враження були лише позитиними, дитину необхідно підготувати до події.

Психологічне налаштування дитини на участь у святковому заході залежить передусім від психологічного налаштуванння батьків.

Батькам варто усвідомити:

• не всі діти створені для сцени, отож не потрібно залякувати, шантажувати дитину, змушуючи вивчити вірш або пісеньку;
• присутність батьків на святі має бути обов'язковою; коли дитина виступатиме, вона дивитиметься на батьків, шукаючи в їхніх очах підтримку та схвалення;
• дитині треба дозволити бути собою, навіть якщо для неї найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці.
• якщо дитина під час святкового ранку раптом заплаче або попроситься на руки, не треба її відштовхувати та змушувати продовжувати виступ.

Музикальна терапія як засіб лікувального та розвивального впливу на дітей.

Практика застосування музичної терапії сягає своїм корінням у сиву давнину: цілющу дію музики помітили ще у Стародавніх Китаї, Індії, Єгипті та Греції. У ХІ столітті видатний перський учений, лікар та музикант Авіценна один з розділів своєї енциклопедії "Канон лікарської науки" присвятив лікуванню звуком. Значно пізніше, у 1621 році, англійський мислитель Роберт Бертон у творі "Анатомія меланхолії" виклав думку, що музика здатна цілюще впливати на людський організм, а саме - лікувати деякі нервові розлади. У ХІХ столітті музичну терапію почали застосовувати на практиі європейські психологи, і лише усередині ХХ-го нею зацікавилися науковці.