/Files/images/фото сайт 588-1.jpg

Сутність та причини поширення торгівлі людьми?

Поняття "торгівля людьми" охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою експлуатації в праці, діти - з метою використання у жебрацтві, жінки - для сексуального рабства, будь-які особи - для вилучення і трансплантації органів. Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержаннялюдейшляхом погрозисилою, її застосування або інших формпримусу, викрадення,шахрайства,обману,зловживаннявладою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. (Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, котрий доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.)

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми - це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Проблема торгівлі людьми - одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства - уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття.У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін "біле рабство", який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми. Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю. За своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів.

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавногозначенняє боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

Загалом загострення проблеми торгівлі людьми в Україні зумовлене низкою соціально-економічних, правових та організаційних чинників, а саме:

-Низькі заробітки більшої частини населення, загальне зниження життєвого рівня та матеріальна незабезпеченість;

-Нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок);

-Активізація діяльності міжнародних злочинних угрупувань;

-Корумпованість представників різних гілок влади.

Шляхи повернення додому.

У 1997 році на території України був створений Міжнародний правозахисний центр"ЛаСтрада"в перекладі з італійського-"дорога". Ця організація допомагає повернутися на батьківщину тим, хто потрапив в біду. З 1 листопада 2002 року М/Files/images/торгівля.jpg упровадив загальнонаціональну "гарячу лінію" 0 800 500 335/116 123 в цілях запобігання торгівлі людьми . . Всі дзвінки по Україні безкоштовні. Достатньо часто наші жінки і дівчата стають жертвами із-за своєї наївності, непоінформованості в цих питаннях, а також законах, які повинні захищати їх.

Насилля в родині!

/Files/images/насильство 2.gif

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає перед неповнолітніми громадянами. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Тому створення індикаторів психологічного насильства в сім’ї щодо дітей і використання їх у практиці роботи міліціонерів та соціальних робітників є дуже важливим. Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху. Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо.

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:

·замкнутість;

·демонстрація повної відсутності страху;

·неврівноважена поведінка;

·агресивність, схильність до нищення й насильства;

·уповільнене мовлення, нездатність вчитися;

·надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;

·уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

·занизька самооцінка;

·тривожність;

·намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

·демонстрація страху перед появою батьків;

·страх фізичного контакту, острах іти додому;

·депресія, спроби самогубства;

·психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);

·нав’язливі страхи (фобії);

·насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;

·почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;

До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

1) використання «привілеїв» дорослих:

·поводження з дітьми як із рабами чи слугами;

·покарання, поводження як із підлеглими;

·поводження як із своєю власністю;

·відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

2) залякування:

·використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;

·навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

·крики, стресогенна поведінка;

·жорстокість щодо інших істот;

·погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо;

·погрози розлюбити дитину;

·загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

·приниження;

·використання скарг для тиску на дитину;

·використання дітей у якості довірених осіб;

·крики;

·непослідовність;

·присоромлення дитини;

·використання дітей у конфліктах між батьками;

·"торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;

Особливості поведінки батьків або осіб, що їх замінюють, яких запідозрюють у жорстокості по відношенню до дитини.

-Суперечливі, плутані пояснення причин травм у дитини і небажання внести ясність в подію.

-Небажання, пізнє звернення по медичну допомогу або ініціатива звернення по допомогу виходить від сторонньої особи.

-Звинувачення в травмах самої дитини.

-Неадекватність реакції батьків на тяжкість ушкодження, прагнення до її перебільшення або зменшення.

-Відсутність стурбованості за долю дитини.

-неувага, відсутність ласки і емоційної підтримки в поводженні з дитиною.

-Стурбованість власними проблемами, що не відносяться до здоров'я дитини.

-Оповідання про те, як їх карали в дитинстві.

-Ознаки психічних розладів в поведінці або прояв патологічних рис вдачі (агресивність, збудження, неадекватність і ін. ).

Завдання психолога у разі звернення спрямовані на те, щоб :

-зменшити у дитини почуття сорому, провини, безсилля;

-допомогти в зміцненні почуття власної значущості;

-сформувати нові поведінкові патерни (форми поведінки);

-сприяти виборчій взаємодії з навколишніми людьми;

Свою роботу з дітьми, що піддалося жорстокому поводженню і насильству, будуються по наступних принципах: слухаю, розумію, співпереживаю.

Послідовність дій педагога

Постаратися розговорити дитину, встановити контакт, довірчі стосунки з ним. Надати емоційну підтримку. Тут необхідно врахувати, що дорослий повинен продемонструвати по відношенню до дитини інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і емпатію. У такому разі дитина відчує, що ця людина дійсно чує і розуміє її думки і почуття. Оглянути ушкодження. Не відправляти додому, якщо вона боїться туди повертатися. Якщо немає можливості влаштувати її на нічліг до родичів або в інше безпечне місце необхідно звернутися:

- в міліцію або прокуратуру, якщо дії батьків є злочинними. Найчастіше має місце поєднання неналежного виконання обов'язків по вихованню дитини з жорстоким поводженням;

-в травмпункт або іншу медичну установу, щоб зафіксувати травми;

-в орган опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, якщо батьки відносяться до групи ризику по алкоголізму, наркоманії або психічним захворюванням і неможливо їх навчити батьківським навичкам;

-на консультацію до психолога, соціального педагога з метою:

-проведення діагностичного обстеження дитини й усієї сім’ї, з ціллю встановлення причин порушення у дитини (домашнє насилля, наркоманія, алкоголь, асоціальна поведінка батьків, психічне захворювання);

-організація і проведення блока корекційних занять з дитиною й батьками з вивчення адекватної взаємодії в умовах домашнього виховання;

-навчання батьків не насильницьким методом виховання, прийомів релаксації й способів зняття нервово-психічного напруження.

Насилля в навчальному закладі

/Files/images/насильство 3.jpg

Жорстоким поводженням з дітьми у закладі дшкільної освіти мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необгрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу. Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:

Ø розширювати та поглиблювати знання дітей про стосун­ки з однолітками і дорослими, про загальноприйняті норми поведінки;

Ø розвивати емпатію — емоційну чутливість до почуттів ін­ших людей;

Ø виховувати культуру прояву почуттів — радіти не лише власній перемозі, а й здобуткам товаришів, гідно програва­ти в іграх тощо;

Ø створювати атмосферу взаємоповаги та взаєморозуміння у дитячому колективі.

/Files/images/насильство 4.png

Організовуючи освітній процес, педагоги використовують різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків,необхідно керуатися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

П'ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ

Дотик— один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною,— це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами. Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

/Files/images/насильство 5.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 97

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.