ГОТУЄМОСЬ ДО ВСТУПУ ДИТИНИ В ДИТЯЧИЙ САДОК

Чи готова ваша дитина до вступу в ДНЗ?

Опитувальник для батьків

Шановні батьки!

Ми чекаємо вашу дитину в дитячому садку і щиро прагнемо, щоб кожен день перебування у нашому колективі приносив їй радість і задоволення, нові знання та вміння.

З метою вдосконалення роботи ДНЗ щодо супроводу дітей адаптаційного періоду та профілактики дезадаптації дитини, дайте відповіді на такі запитання:

ОПИТУВАЛЬНИК

1. Який настрій переважає у дитини останнім часом удома?

*Бадьорий, урівноважений – 3 бали;

*нестійкий – 2 бали;

*пригнічений -1 бал.

2. Як малюк засинає?

*Швидко, спокійно (до 10хвилин) – 3 бали;

*довго не засинає – 2 бали;

*неспокійно – 1 бал.

3. Чи використовуєте ви додатковий вплив, щоб приспати дитину (заколисування, читання казок, масаж, колискові тощо)?

*так -1 бал;

*ні – 3 бали.

4. Яка тривалість денного сну?

*2 години – 3 бали;

*1 година – 1 бал.

5. Який апетит у вашої дитини?

*Гарний – 4 бали;

*вибірковий – 3 бали;

*нестійкий – 2 бали;

*поганий – 1 бал.

6. Як ставиться ваша дитина до висаджування на горщик?

*Позитивно – 3 бали;

*негативно – 1 бал.

7. Чи проситься ваша дитина на горщик?

*Так -3 бали;

* ні – 2 бали;

*іноді – 1 бал.

8. Чи є у вашої дитини "погані" звички?

*Смокче соску або палець, розгойдується (вказати інше) – 1 бал;

*немає -3 бали.

9. Чи цікавиться дитина іграшками, побутовими предметами?

*Так -3 бали;

*іноді -2 бали;

*ні -1 бал

10. Чи проявляє дитина інтерес до дій дорослих?

*Так -3 бали;

*іноді -2 бали;

*ні – 1 бал.

11. Як ваша дитина грається?

*Уміє гратися самостійно -3 бали;

*не завжди -2 бали;

*не грається наодинці -1 бал.

12. Які стосунки в дитини з дорослими?

*Легко іде на контакт -3 бали;

*вибірково -2 бали;

*важко -1 бал;

13. Які стосунки у вашого малюка з дітьми?

*Легко іде на контакт -3 бали;

*вибірково – 2 бали;

*важко -1 бал.

14. Як ставиться до занять: уважна, посидюча, активна?

*Так -3 бали;

*не завжди -2 бали;

*ні -1 бал.

15. Чи впевнена дитина у собі?

*Так -3 бали;

*не завжди -2 бали;

*ні -1 бал.

16. Чи є в дитини досвід розлуки з близькими?

*Переносить розлуку легко -3 бали;

*важко -1 бал.

17. Чи є в дитини прихильність до кого-небудь із дорослих?

*Так -3 бали;

*ні -3 бали.

Підрахувавши кількість позитивних відповідей, можна зробити прогноз адаптації малюка до умов ДНЗ:

* дитина готова до вступу в ДНЗ - 55-40 балів;

* умовно готова - 39-24 бали;

*не готова - 23-16 балів.

/Files/images/Фото адаптація 1.jpg

1.​Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з дитиною дитячі парки і майданчики, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках.

2 ​. Ходіть із дитиною на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як вона поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкута.

3. ​Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками; вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки.

/Files/images/фото адаптація 2.jpg

4.​Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.

5​. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.).

6. ​Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

7. ​Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, переконайте її у тому, що відвідування дитячого садка неминуче тому, що вона вже велика.

8.​Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

9. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників.

10. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за неслухняність дитини.

11. Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадайте дитині, як їй пощастило – вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності дитини, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка!

/Files/images/Фото адаптація 4.jpg

Як батькам визначити готовність дитини

до дитячого садка?

1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного «сімейного кола».


2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

/Files/images/Фото адаптація 6.jpg


3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.


4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.


5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.


Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:


і з попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;


і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;


і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;


і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.


Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Пам'ятка для батьків

/Files/images/фото режим.jpg

1. Режим дня
Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережить нервову систему дитини, зміньшіть просмотр телепередач.


2. Зацікавленість
Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього, під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

/Files/images/фото навички самообсл.png


3. Навички самообслуговування
Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозгу дитини.

/Files/images/фото спілкування.png


4. Навички спілкування
Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї« ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)


5. Поступовість
Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй.Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Неможна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавьтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

Дитина плаче при розставанні з батьками?

/Files/images/фото дитина плаче.jpg

" Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки)


" Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння"


" Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" - навіть звичайний великий ґудзик)


" Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово")


" Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб)


" Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)


" Головне - будьте терплячими!"

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

/Files/images/картинки пси6.png

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИМУШЕНО ПЕРЕСЕЛЕНИМ СІМ’ЯМ

/Files/images/фото психология2.jpg

Переселенці – це люди, які втратили свій дім, а отже, втратили стабільність, безпеку й попереднє життя. Це дуже травматична подія, яку ніхто не планував, якої ніхто не очікував, вона спіткала як стихійне лихо. У психології такі обставини називаються «травмою вторгнення».

Травма вторгнення – це травма, що унеможливлює задоволення основних потреб людини в належності й безпеці, блокує здатність піклуватися про інших і любити.

Люди, які потрапили в травматичну ситуацію, можуть переживати сильні почуття – безпорадність, беззахисність, розгубленість. Одним у такій ситуації потрібно виговоритися, і вони приймають допомогу, а інші уникають соціальної підтримки.

Найбільш незахищеними виявляються діти. Їхня психіка ще не зріла, ще не сформовані механізми психологічної стабілізації внутрішнього життя. Вони втратили те, що становило їхній світ: свій дім, свій двір, своє ліжко, своїх друзів. Та дуже добре, якщо вони залишилися поруч зі своїми батьками, адже батьки – це емоційний дім для дитини.

Але батьки, переживаючи тяжку травму, часто відчувають певну розгубленість і втрачають навички, які мали до цієї кризової ситуації. Дорослому важливо пригадати, хто він і що вміє робити. Будь-яка діяльність, на яку здатна людина, може бути опорою для неї. Соціальна активність може допомогти людині впоратися зі стресом.

Для сім’ї з дітьми, вимушеної покинути звичне місце проживання, стрес обтяжується ще й тим, що батьки відповідають не лише за себе, а й за своїх дітей. В обставинах, коли, здається, ґрунт тікає з-під ніг, дуже важливо, щоб батьки не втратили і свідомо підтримували емоційний зв’язок із дитиною.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ВИМУШЕНОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ

1. Місце і правила

Важливо, щоб батьки ознайомили дітей із новим місцем, пояснили тутешні правила: «Ми зараз не вдома, ми живемо в родичів (або в поселенні). Тут свої правила, свої традиції, своє життя. Нам знадобиться час, щоб звикнути до цього».

Слід обговорити з дитиною, як будуть проходити її дні, чим вона може займатися, де буде гратися, де може усамітнитися, куди їй можна ходити, а куди ні, пояснити їй правила безпеки. У поселенні треба показати дитині туалет, пункт, де вона може отримувати їжу тощо.

Важливо попередити дитину, що вона завжди може запитати про те, чого не знає, розповісти, де вона може отримувати необхідну інформацію.

2. Дбайливі заступники

Розкажіть дитині, до кого вона може звернутися із запитаннями. На долю батьків випадає безліч турбот, що забирають чимало часу й сил, тож іноді вони фізично не здатні відповісти на всі запитання дитини, обійняти її, усміхнутися їй, поговорити про її справи. Тому треба розповісти дитині, до кого ще вона може звернутися. У поселенні таким «заступником» може бути сусід, координатор, вахтер, у родичів – самі родичі і їхні сусіди.

Поясніть дитині, що ставити запитання дорослому, який може відповісти, це нормально: «Якщо в тебе виникли запитання, якщо ти чогось потребуєш або чимось переймаєшся, ти можеш поговорити про це зі мною, а якщо мене немає поруч, та завжди є інші дорослі, які також можуть тобі допомогти». Дитина повинна отримати доступ до різних джерел інформації і піклування. Це можуть бути фахівці, наприклад психологи арт-терапевти, соціальні працівники, волонтери.

3. Ритуали

Домашня рутина – найкращий антистрес. Дуже важливо зберегти на новому місці повсякденні ритуали з минулого життя. Якщо в родині було заведено щось робити щодня, варто продовжувати це робити. Це створює почуття безпеки.

Робіть те, що любили робити завжди. Якщо читали книжку на ніч, то обов’язково читайте й тепер. Якщо вранці дивилися якусь передачу або мультик, то продовжуйте дивитися. Це поверне впевненість і батькам, і дитині.

4. Речі і зв’язок

Не треба дратуватися через численні запитання й вередування дитини. Дитині важко переживати розлуку з батьками. Якщо мама не завжди може бути поруч, дитина не хоче відпускати маму, вередує, плаче. Це нормальна регресивна поведінка. У кризовій ситуації діти стають більш нав’язливими, таким чином вони чіпляються за стабільний об’єкт. Так дитина намагається впоратися зі стресом і пережити важкі емоції.

Дайте дитині речі, які вона любить і які нагадують їй про батьків. Необхідно, щоб у дитини були її улюблені іграшки, книжки, пристрої, ігри, її улюблені речі, причому саме з попереднього життя, з домівки, а не нові. Залишаючись із цими предметами, дитина зберігає емоційний зв’язок із батьками. Можна також залишати дитині якісь свої особисті речі, якщо вона просить. Це особливо важливо для дітей дошкільного віку.

Дитині важливо зберігати зв’язок, коли мами немає поруч. Дитина повинна знати, як зв’язатися з мамою: це може бути телефонний дзвінок або СМС.

5. Тілесний і візуальний контакти

Погляд батьків має бути зацікавленим.

Батьки, обтяжені несподіваними турботами, часто дивляться на своїх дітей неуважно, побіжно. Такий погляд не підтримує емоційний зв’язок. Необхідно знаходити час і сили, щоб подивитися в очі дитині, ніби заглянути в її душу, і отримати відповідь на свій погляд. Таким поглядом Ви повідомите дитині: «Я поруч, я тебе розумію, тобі зараз важко, я готовий тобі допомогти».

Важливо також підтримувати тілесний контакт із дитиною: потримати її за плечі, погладити по голові, посадити на коліна.

Будьте відкритими й доступними.

Дитина повинна знати, що завжди може прийти, пригорнутися, обійняти.

Прагнути бути ближче одне до одного – це нормально. Поясніть це дитині.

6. Фізичні потреби

Дуже важливо, щоб дитина могла вільно задовольняти свої первинні фізичні потреби: завжди могла попити води, поїсти, коли захоче, вживати продукти, що легко перетравлюються. Не треба боятися балувати дитину, навіть потурати якимось її слабостям. Якщо вона любить млинці, нехай їсть млинці.

7. Відвертість

І батьки, і діти, і всі люди, які оточують вимушених переселенців, повинні завжди пам’ятати, що біженці опинилися в ненормальній ситуації. Вони переживають потужні руйнівні емоції: злість, страх, відчай. І тому їхні реакції можуть видаватися ненормальними. Батьки можуть зриватися на крик, замикатися в собі або дратуватися. Крик і хвилювання – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Щоб дитина не лякалася цього, треба, щоб мама казала дитині, що вона хвилюється. Якщо мама говоритиме про свої складні почуття, то й дитина не боятиметься виражати свої емоції. У період життєвих проблем не слід боятися розмовляти з дитиною відверто.

Тяжке випробування можна використовувати для того, щоб стати ближче до своєї дитини.

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ

У ШКОЛІ

Як визначити готовність дитини до школи?

/Files/images/фото готовність.jpg

Ваша 6-річна дитина скоро піде в школу. Як хочеться, щоб вона була успішна, щоб все у неї лагодилося: і з навчанням, і з однокласниками, так щоб і вчителька любила її як рідну. Ради цього ми готові на все. Ми вчимо малюка читати, розповідаємо про сонячну систему, рахуємо все, що тільки можна злічити. Чи досить цього? Чи можна бути упевненим, що дитина, яка називає всіх давно вимерлих динозаврів, що читає, буде успішною в школі?


На жаль, ні. Крім інтелектуальної готовності (читати, вважати, загальної обізнаності), готовність до школи включає інші, дуже важливі характеристики, відсутність яких може дуже ускладнити життя дитини в школі.

Самостійність, адекватна самооцінка, уміння планувати і контролювати свою діяльність, хороше просторово-часове орієнтування, міцне фізичне здоров'я, уміння спілкуватися з дітьми і дорослими, висока пізнавальна активність, переважання учбових мотивів над ігровими – ось перелік найважливіших характеристик, від яких залежить, буде ваша дитина успішною в школі чи ні.


Розглянемо детальніше найважливіші з вищеперелічених характеристик.


Добре підготовлена до школи дитина повинна уміти планувати свою діяльність:


- якщо дитина може поставити мету і досягти її – ми говоритимемо про високий рівень планування;

- якщо малюк, поставивши мету, здійснить її лише частково, - це середній рівень планування;


- якщо дії дитини абсолютно не відповідають поставленій меті або дитина діє хаотично, абсолютно не намагаючись досягти мети, ми маємо справу з низьким рівнем розвитку даної якості.


Дуже важлива характеристика готовності до школи – це уміння контролювати результат своїх дій:


- якщо дитина може самостійно порівняти результат своїх дій з поставленою раніше за мету, можна вважати, що у нього високий рівень контролю;


- якщо дитині вдається це тільки частково, за участю дорослих, можна говорити про середній рівень розвитку функції контролю;


-якщо дитина абсолютно нездатна співвіднести свої результати з поставленим завданням – це низький рівень розвитку контролю.


Мотивація навчання, як прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і їх використання – обов'язкова умова готовності дитини до школи.


- При низькому рівні розвитку даної характеристики малюк орієнтується тільки на безпосередньо доступні органам чуття властивості предметів.


- Якщо дитина прагне використовувати деякі узагальнені властивості навколишнього світу, ми констатуємо середній рівень розвитку мотивації навчання.


- При високому рівні розвитку учбової мотивації у дитини спостерігається явне прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, визначати закономірності і використовувати їх в своїй діяльності.


Розглядаючи рівень розвитку мислення, ми повинні мати на увазі наступне:


- високий рівень розвитку інтелекту характеризується умінням слухати іншу людину, виконувати такі логічні операції, як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікація словесних понять;


- при середньому рівні розвитку інтелекту операції порівняння і узагальнення виконуються без помилок, а складніші операції - аналіз, синтез, абстракція і конкретизація – з помилками;


- дитина з низьким рівнем демонструє явну відсутність уміння слухати іншу людину, припускається численної помилки у виконанні логічних операцій, як простих, так і складніших.


Ми пропонуємо вам на деякий час стати психологами для своєї дитини і постаратися з'ясувати, наскільки ваша дитина готова до школи, визначити її сильні і слабкі сторони. Можливо, у вас виникне питання, чи можуть батьки, не будучи фахівцями, допомогти своїй дитині? Безперечно – так. На думку більшості сучасних фахівців, таку діагностику слід проводити за рік-два до початку шкільного навчання, коли проблеми тільки позначаються і найлегше піддаються корекції. Тому, якщо у вас є можливість, не відкладайте справу, а зустріньтеся з фахівцями, які дадуть конкретні рекомендації щодо вашої дитини.


А зараз ми пропонуємо вам познайомитися з прийомами діагностики і тренування деяких основоположних здібностей: це нескладні, навіть деколи забавні, тестові завдання і вправи. Мета подібних задачок – стимулювати і розвинути мислення дитини.


Отже, ви готові? Тоді за справу. Але спочатку – декілька попередніх зауважень, які дозволять зробити процес діагностики приємним і захоплюючим як для вас, так і для дитини.


1. Постарайтеся перетворити всі тестові завдання на захоплюючу гру-дослідження. Хай дитина буде рятувальником, або Шерлоком Холмсом, або маленьким професором.


2. Відносьтеся до отриманих результатів філософськи – ми не відбираємо дітей в космонавти. Пам'ятайте, що невисокі результати – це не вирок, а показник напряму, в якому можна розвивати дитину.


Діти розвиваються неоднаково: одні випереджають однолітків, інші розвиваються поволі. Розвиток третіх нагадує скачки коника – довго готується, а потім стрибає далеко і легко. Навчання – це теж індивідуальна характеристика. Швидкість і якість засвоєння знань залежить від багатьох чинників. Сюди можна віднести:
- властивості нервової системи;
- способи отримання, переробки і зберігання інформації;
- особові особливості дитини.
Спостерігаючи за дитиною, з'ясуйте, за яких умов вона успішна, як швидко схоплює суть завдання, як багато часу треба, щоб приступити до його виконання. Всі ці спостереження вам стануть в нагоді, коли дитина попросить у вас допомогти виконати домашні завдання.
Всі завдання – в тестах, і їх варіанти, які ви можете придумати самі, спираючись на зразок, можуть служити вправами для розвитку тих якостей, які вони діагностують.

Нейрофізіологічна готовність до школи


Важливим показником готовності до школи є функціональне дозрівання центральної нервової системи, що виражається в так званій ассиметрії великих півкуль. Кожна півкуля починає виконувати специфічні функції при обробці інформації, що одержується ззовні.

Так, права півкуля відповідає за просторове орієнтування, за емоційно-образне сприйняття. Права півкуля схоплює картинку всю цілком, зі всіма деталями, не дробивши її на частини. Дробовим сприйняттям займається ліва півкуля. Саме в ньому знаходяться центри мови, які і дозволяють виділити в навколишньому світі частини, аналізувати їх, вибудовувати логічні причинно-наслідкові ланцюжки. Чим краще виражена спеціалізація півкуль, тим вище рівень сприйняття і переробки інформації.


Рівень сформованості ассиметрії дозволить визначити тест на праворукість-ліворукість.
Дитині пропонується ряд завдань і наголошується, якою рукою вона вважає за краще працювати. Не треба загострювати увагу дитини на тому, що вам важливо, якою рукою він виконує завдання.

Завдання 1.
Попросіть дитину намалювати будь-яку картинку. Відзначте, якою рукою вона це робить. Запропонуйте намалювати цю ж картинку іншою рукою. Порівняйте малюнки, визначте, який з них намальований якісніше, якою рукою дитині було малювати легше.

Завдання 2.
Покладіть прямо перед дитиною три коробки з-під сірників і скажіть, що в одному з них захований сірник. Хай він знайде, в якому. Відзначайте, яка рука активніша при відкритті коробочок.

Завдання 3.
Запропонуйте дитині побудувати колодязь з сірників або паличок для рахунку. Яка рука діє активніше?

Завдання 4.
Візьміть невеликий м'яч. Запропонуйте дитині пограти в м'яч. Треба буде кидати і ловити його однією рукою. Яка рука діє активніше?

Завдання 5.
Запропонуйте дитині щось вирізувати по контуру з листівки.


Завдання 6.
Нанизування бісеру або ґудзиків. Ведучою вважається рука, яка виконує активну дію.


Завдання 7.
Попросіть дитину відкрити декілька бульбашок з кришками, що відгвинчуються. Яка рука діє активніше?

Завдання 8.
Дайте дитині шнур середньої товщини, на якому заздалегідь зав'яжіть декілька вузликів. Рука, якій дитина розв'язує вузли, і буде ведучою.

Завдання 9.
Попросіть дитину побудувати будинок з кубиків. Рука, яка бере кубики, поправляє їх, і є ведуча.
Підрахуйте, скільки разів права і ліва руки виявлялися ведучими. Якщо більше „плюсів” одержала права рука, означає, дитина праворукий, якщо ліва – ліворукий. Якщо кількість плюсів у правої і лівої руки однакова, то можна говорити про те, що функціональна ассиметрія сформована недостатньо.
Сьогодні ліворукість не є патологією – ліворуких дітей не треба перенавчати, більш того, це вважається навіть шкідливим. При навчанні треба враховувати особливості ліворуких дітей.


Додатково по цій темі:

Тест для батьків "Чи готова дитина до школи?"

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

  • Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

  • Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

  • Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.


Чи обов'язково присутність дитини при записі її в 1-й клас?


Так. Це необхідно як дитині, так і дорослим: батькам, педагогам.


Яка мета співбесіди з майбутнім першокласником і його батьками при записі в школу?


Проведення співбесіди з дітьми служить для визначення програми навчання, відповідної рівню розвитку, здібностям і здоров'ю дитини. Основною метою співбесіди з майбутнім першокласником і його батьками під час вступу до школи є:


виявлення рівня дошкільної підготовки, розвитку і готовності до систематичного навчання в школі;


рекомендації батькам у виборі системи навчання (що коректувальний-розвиває навчання, традиційна система навчання, педагогічні системи розвиваючого навчання);


рекомендації батькам по складанню індивідуального плану підготовки дитини до початку навчання, коректувальної роботи, пропонуються консультації з вузькими фахівцями: логопедом, психологом, у разі потреби - з психоневрологією, обстеження на медико-педагогічній комісії для уточнення питання про вибір типу школи: загальноосвітня або спеціальна (коректувальна).


Завчасний прогноз труднощів і своєчасна допомога з боку батьків, вчителів, фахівців - завдання, що стоїть перед колективом школи при першому знайомстві з майбутнім першокласником.


Можна віддати дитину в школу з 6 або з 7 років, проходити перший рік навчання в школі або на базі дошкільної установи, навчати дитину в приватному або державному учбовому закладі. Вирішити це питання за допомогою вихователів, вчителів і психологів батьки можуть, тільки визначивши ступінь її готовності до школи.


Які критерії готовності дитини до навчання в школі?


До початку навчання в школі у дитини повинні бути розвинені елементарні математичні уявлення.

Вона повинна знати:

склад чисел першого десятка (з окремих одиниць і з двох менших чисел);


як одержати число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього і віднімаючи одиницю з наступного за ним в ряду;


цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9;


знаки +, - =, >, <;


назва поточного місяця, послідовність днів тижня;


Вона повинна уміти:


називати числа в прямому і зворотному порядку;


співвідносити цифру і число предметів;


складати і вирішувати задачі в одну дію на складання і віднімання;


користуватися знаками арифметичних дій;


вимірювати довжину предметів за допомогою умовної міри;


складати з декількох трикутників, чотирикутників фігури більшого розміру;


ділити круг, квадрат на 2 і 4 частини;


орієнтуватися на аркуші паперу в клітинку.


До початку навчання в школі у області розвитку мови діти повинні уміти:


будувати складні пропозиції різних видів;


складати розповіді по картині, серії картинок, невеликі казки;


знаходити слова з певним звуком;


визначати місце звуку в слові;


складати пропозиції з 3-4 слів;


членувати прості пропозиції на слова;


розрізняти різні жанри художньої літератури: казку, розповідь, вірш;


самостійно, виразно, послідовно передавати зміст невеликих літературних текстів, драматизувати невеликі твори.


У області уявлень про навколишній світ:
уміти розрізняти за зовнішнім виглядом рослини, поширені в даній місцевості;


мати уявлення про сезонні явища природи;


знати свою домашню адресу, прізвище, ім'я, по батькові батьків.


Які критерії психологічної готовності дитини до школи?


Соціально-психологічна готовність до школи:


учбова мотивація (хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність учення; виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);


уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);


уміння прийняти учбове завдання (уважно вислухати, з потреби уточнити завдання).


Розвиток шкільно-значущих психологічних функцій:


розвиток дрібних м'язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);


просторова організація, координація рухів (уміння правильно визначати вище - нижче, вперед - назад, зліва - справа);


координація в системі очей - рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ - узор, фігуру - зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг);


розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);


розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);


розвиток довільної пам'яті (здібність до опосередкованого запам'ятовування: пов'язувати матеріал, що запам'ятовується, з конкретним символом /слово - картинка або слово - ситуація).


Які вимоги пред'являє школа до розвитку мови дитини?


Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух;


Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу;


Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням;


Уміння відповідати на питання і задавати їх;


Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів;


Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок);


Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам'ять, увага, інші інтелектуальні здібності).


З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?


Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово і особово, а також який стан здоров'я дитини, і залежатиме, з якого віку йому необхідно почати навчання в школі.

Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення його здоров'я.
Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.


Згідно санітарно-епідеміологічним правилам СанМін 2.42.1178-02 "Гігієнічні вимоги до умов навчання в загальноосвітніх установах" в перші класи шкіл приймаються діти шостого або сьомого року життя по розсуду батьків на підставі висновку психолого -медико-педагогічної комісії (консультації) про готовність дитини до навчання.


Обов'язковою умовою для прийому в школу дітей шостого року життя є досягнення ними до 1 вересня віку не менше п'яти з половиною років. Навчання дітей, що не досягли п'яти з половиною років до початку навчального року, проводиться в умовах дитячого саду.


Яка тривалість занять з дитиною в домашніх умовах?


Пам'ятайте, що для дитини 5-6 років гра є основним способом пізнання навколишнього світу. Тому в заняття необхідно включати ігрові елементи.


Які заняття корисні для дитини в період його підготовки до школи?


1. Розвиток дрібних м'язів руки:
* робота з конструкторами різного типа;
* робота з ножицями, пластиліном;
* малювання в альбомах (олівцями, фарбами).


2. Розвиток пізнавальних здібностей (розвиток пам'яті, уваги, сприйняття, мислення).
Працювати з цим Вам допоможуть наступні книги:
-книга "Підготовка до школи". (О.І. Тушканова. Підготовка руки до листа. Волгоград, 1993 р.);
-альбоми "Від А до Я" (два випуски); .Ф. Тіхомірова, А.В. Басов. "Розвиток логічного мислення дітей". Ярославль, 1996 г.;
-Тести чи "Готова Ваша дитина до школи?" (Мислення, моторика);
-Тести чи "Готова Ваша дитина до школи?" (Навколишній світ)
-"Я починаю вчитися" - випуск 1, 2, 3 Л.Ф. Тіхомірова. "Розвиток пізнавальних здібностей дітей". Ярославль, 1996 г.;
-Серія "Книги для талановитих дітей і дбайливих батьків";
Л.В. Черелюшкина. "Розвиток пам'яті дітей". Ярославль, 1996 г.;
-"Підготовка до школи" (розвиток уваги).


Ви хочете краще зрозуміти особливості своєї дитини?


Спробуйте відповісти собі на наступні питання:


1.Чи уміє дитина грати в сюжетно-ролеві ігри, чи доступні йому ігри з правилами?
2.Чи є у дитини друзі?
3.Чи уміє дитина вступати в розмову із старшими?
4.Чи уміє дитина оцінювати свої вчинки?
5.Чи є у дитини улюблені ігри, книжки, мультфільми?


При виборі типу освітньої установи (гімназія, школа з поглибленим вивченням іноземної мови і ін.) керуйтеся перш за все інтересами Вашої дитини, враховуйте психофізіологічні, інтелектуальні здібності і стан його здоров'я.


Психологічну готовність до школи бажано визначити за рік до передбачуваного надходження, оскільки в цьому випадку є час змінити те, що потребує корекції. На жаль, багато батьків думають, що готовність до школи полягає тільки в розумовій готовності. Тому вони, не жаліючи сил, водять свою дитину на заняття по розвитку пам'яті, уваги, мислення. Проте готовність до школи має ряд і інших параметрів.


Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи рахують мотиваційну готовність, тобто наявність мотивації до учбової діяльності. При цьому відрізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче він в школу, то більшість відповість: „Хочу”. Але це „хочу” буде різним. Зовнішня мотивація пов'язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, „хочу портфель, як у брата” або „хочу красивий пенал”. Внутрішня мотивація пов'язана з безпосереднім бажанням вчитися, знаходити знання. Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти із зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає.


Ще одним компонентом шкільної готовності психологи виділяють вольову готовність.

Це означає уміння дитини діяти по команді, відповідно до встановленого зразка. Дитина повинна уміти слідувати заданим правилам, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями.


Важливим компонентом є також і комунікативна готовність.

Дитина повинна мати навики взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти виходячи з цього контексту. Наприклад, знати, коли можна вставати під час уроку, і слідувати цьому; питати вчителя у справі, а не по дурницях і так далі. Спілкування з однолітками повинне полягати в двох навиках: по-перше, дитина повинна уміти домовлятися, кооперуватися з іншими дітьми. По-друге, дитина повинна достатньо спокійно себе відчувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя - це змагання!


Дуже важлива мовна готовність дитини.

Дитина повинна уміти спілкуватися в діалозі, уміти ставити питання, відповідати на питання, мати навик переказу.


Чим може допомогти психолог в підготовці дитини до школи?


По-перше, психолог може провести повну діагностику готовності дитини до школи.


По-друге, психолог може допомогти розвинути всі вищі психічні функції (мислення, увага, пам'ять, уяви) до рівня, необхідного для того, щоб приступити до занять в школі.


По-третє, психолог може скоректувати мовну, мотиваційну, комунікативну і вольову сфери.


По-четверте, психолог може допомогти мінімізувати тривогу дитини, що неминуче виникає перед глобальними змінами в житті.


Навіщо все це потрібне?

Чим упевненіше і спокійніше почнеться для Вашої дитини шкільне життя, чим краще дитина зможе адаптуватися до школи, вчителям і однокласникам, тим більше шансів, що у дитини не буде проблем ні в початковій школі, ні в подальшому навчанні. Безглуздо говорити підлітку, що необхідно вчитися, якщо він з дитинства засвоїть, що школа - це важка повинність, що не приносить анінайменшого задоволення.
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли освіченими, упевненими в собі, щасливими людьми, то ми повинні створити для цього необхідні умови. Школа - найважливіша ланка в цій роботі.

ЦІКАВО ПРО АДАПТАЦІЮ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ДО УМОВ ДНЗ

/Files/images/картинки пси6.png


Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.


А ЩО ТАКЕ АДАПТАЦІЯ?

АДАПТАЦІЯ - це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи там самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стануздоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ

МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ

/Files/images/картинки пси11.jpg

Шановні батьки!

Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.

  • Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.
  • У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.
  • Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
  • Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.
  • Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
  • Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.
  • Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
  • Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.
  • Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене
  • на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.
  • Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.
Кiлькiсть переглядiв: 1

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.